Послушай, старик...

 - Послушай, старик, а не завалялся ли у тебя в кармане
 кусочек сухаря от вчерашнего завтрака?
 Вместо ответа Фред сунул руку в карман и вытащил фигу.
 Была ночь, ярко светила луна, и Полю показалось,
 что под нос ему сунули большое спелое яблоко.
- Дай кусочек!?
- Нет, Поль, не дам. Эта штука не съедобная.
 Правда она чертовски утешает меня, когда есть нечего.
 Она говорит мне:
- Фред, у тебя ещё всё в порядке: у тебя ещё есть руки.
  А голод… Голод когда-нибудь кончится.
 Путники обогнули старый фонарный столб
 и растворились во мраке.



                ***


        Перевод текста с русского языка
     на украинский язык (Кристина Адраховская)



                "ЧУЄШ, СТАРИЙ"...

   Місто стрімко поглинала ніч.. Двоє виснажених і стомлених чоловіків
   йшли дуже довго й мовчки...
   В глибині їх запалих зіниць жевріла зневіра і зблискував голод.
   Нарешті, Поль не витримав:
 - Чуєш, старий.. Може,десь в твоїх кишенях завалявся який недогризок сухаря від   
   вчорашнього сніданку?
   Замість відповіді Фред на мить опустив руку в кишеню,
   витягнув стиснутий кулак і підніс до свого обличчя...
   В непевному світлі місячної ночі той кулак здавався Полю
   великим стиглим яблуком..
  - Даси шматочок?
  - Ні, не дам! Ця річ не їстівна. Я завжди так роблю, коли розумію,
   що надіятись нема на що, окрім своїх рук та власної волі.
   Стиснутий кулак, Поль - це концентрована воля...для дії, Поль,
   і переможена слабкість в собі.
   Тільки це і зможе допомогти нам вибратись із тої ями,
   в яку ми з тобою потрапили.
   Вони обігнули ліхтарний стовп і розчинились в темряві...