Мліє сонце – гусне вечір
в плесі німотою.
Світло, мов рука стареча,
смикає водою.
Поля просо просить пити –
в небі ні сльозини.
Збито просо, тай копитом,
доки зір докине.
Йде дорога – порох нею,
рядить порохнею,
кола тряскою своєю
витовче у глею.
Коле серце – колить коло,
в`язи в`яжуть овид,
ген довкола тиша квола
моститься на лови.
А душа розкрита, гола –
дихає крізь миті,
утікає сонцем з поля
по земній орбіті.
8 Листопада 2007
Вiз котиться - Збiрка - Краплi Всесвiту
© Copyright: Юрий Лазирко, 2007
Свидетельство о публикации №107110803058
Свидетельство о публикации №107110803058
Рецензии