Одного дня в ясному небі
Тремтяча зірка народилась.
Вона малесенька ще зовсім
Нова та зірка, безіменна.
Що світить новим, чистим світлом.
Вона дає надію й віру,
Кохання з пороху вертає
Й шлях життєвий озаряє,
Всіх тих, хто цього потребує.
Ця зірка – то нове життя,
Що тільки-тільки зародилось
Під серцем дівчини-покритки,
Що кинута на долю лиш свою
Тим хлопцем, що її згубив,
А потім кинув, як ведеться
Народами земель усіх.
Вона вигнанка у своїх,
Чужим-чужа,
Собі ,як смерть.
Все ходить світом безіменна,
Забута в рОдах і родАх
Всіма, хто знав, любив,кохав,
Хоча пройшли десятиріччя
Її душа блукає світом.
І просить прИтулку в людей
Але ніхто її не чує,
Ніхто не бачить душу ту,
Що вже століття за століттям
Блукає світом безпритульна,
Шукаючи прощення людське
І розуміння у людей.
Але скажіть мені, нарешті,
Чи знайде десь, колись його?!!!
2002г.
З рка
© Copyright: Татьяна Чепурная, 2007
Свидетельство о публикации №107110801646
Свидетельство о публикации №107110801646
Рецензии