Прийнялись любистком
любощі та згуба.
Не стелись барвінком,
не палай у руті...
А де той, хто любий?
Я не та, що люба.
Терням заростаю,
трунком жду в цикуті.
Як полин, гіркотна –
літо мед зібрало,
у вінку сплелися
спогади та осінь.
«Любить-чи-не-любить» –
пелюсток замало,
по стерні ступає
безголосся босе.
Як німіє птаха –
так уста змовкають,
так у серце входить
згустками кровиця.
Крилами б забила,
пір’ячко злітає...
Чом ходив ти,
Грицю,
та й на вечорниці?..
Не зірвусь в цикуті –
в серці терен квітне.
Так мені наснилось –
я лиш любку люба.
Рознеслись по слову
птахом перелітним,
запахом любистку
любощі та згуба.
7 Листопада 2007
Марусин любисток - Збiрка - Парасоля для долi
© Copyright: Юрий Лазирко, 2007
Свидетельство о публикации №107110702453
Свидетельство о публикации №107110702453
Рецензии