Дивився вовком світ
у крука око,
від холоду шукав притулку,
хоч на мить
вбачав себе крилатим.
Одиноко,
збігалася в те око
втома.
Та не спить
у крука думка –
серце калатає,
сильніше калатання –
ляк все вище шле.
Той страх німий –
німіший сну,
тримає,
у лапах ціпеніє,
огортає лет.
Собі світ не знаходить
місця в оці,
міняється,
чіпляється за висоту,
пташине воло
голодом лоскоче,
крилату душу
зодягає в пустоту –
оту саму,
що у гіллі від листя,
котре вхопило з вітром
смак життя.
Мабуть
нанизується світ,
немов намисто,
на відстань до зірок,
на невловиму суть.
3 Листопада 2007
Свiт у крука оцi - Збiрка - Парасоля для долi
© Copyright: Юрий Лазирко, 2007
Свидетельство о публикации №107110301929
Свидетельство о публикации №107110301929
Рецензии
Маринко,
Дякую - люблю цю птаху, навіть не знаю чому - просто люблю.
Юрий Лазирко 07.11.2007 22:26 Заявить о нарушении
Дякую - люблю цю птаху, навіть не знаю чому - просто люблю.
Юрий Лазирко 07.11.2007 22:26 Заявить о нарушении