I знову з пошукiв даремних
я повертаюсь знов додому;
з дорiг i роздумiв химерних
спускаюся згори додолу.
I з неба падаю на землю
i повертаюсь в днi минулi.
Навiщо все, бо все даремно?
Навiщо мрiї потонули?
Навiщо в серцi виє вiтер?
Навiщо листя опадає?
Навiщо правда - смертний вирок?
Навiщо дива не буває?
Навiщо час тече так стрiмко,
що його зовсiм непомiтно?
Бiжуть годинниковi стрiлки,
як папороть, що єднократно квiтне.
Пiвнiчним сяйвом час зникає,
зникає днiв шалений вирiй;
У небуття усе зринає,
i помiж днями тонуть мрiї.
I водоспади висихають -
назавтра там уже пустеля.
I рiки течiї мiняють
i з дна свого здiймають скелi.
I мої вiршi теж забудуть,
їх час зi мною унесе.
I замiсть мене iншi будуть,
котрим, як i менi, одна хвилина - то життя усе.
17 квiтня 2007 р., 13:48
(17 апреля 2007 г., 13:48)
Навiщо час тече?
© Copyright: Валентин Первых, 2007
Свидетельство о публикации №107110100420
Свидетельство о публикации №107110100420
Рецензии