спочатку усмiх
не має значення очей
нема давно на жаль атрофі-
ювались без потреби ще
колючий тереневий гомін
на посміховиську пустель
хоронить непристойний спомин
про хіть некликаних гостей
та власний шал та сподіванки
часу не викинутий лаг
уяви плющ повив альтанку
у магометових горах
спали рукописи на попіл
та лий наосліп у незлі
ятри невиліковний опік
майбутніх слів
Свидетельство о публикации №107110100290
Вадим Миронов 68 06.07.2017 06:35 Заявить о нарушении