Сонцем надії котилася Хвиля*...
Боже, спаси Україну!
Ще раз вбивають нам Стуса Василя**,
Вкотре стріляють у спину –
Так, як колись, розпинали Ісуса,
Ганили вслід і сміялись.
Глум і печаль над могилою Стуса –
Звірі мерця налякались.
Слово Поета сильніше наруги!
Чуєш, Василю... Тривогу
Сніг припорошує – падає туга
Болем в розтерзаний спогад.
День, як лелека і чорна хустина
Сиву Вкраїну накрила.
Плакав Тарас, він оплакував сина.
Доля – Розрита Могила.
6 Березня 1990
* Живий Ланцюг
** Відразу після перезахоронення
було сплюндровано могилу Стуса
Вибач Василю - Збiрка - Краплi Всесвiту
© Copyright: Юрий Лазирко, 2007
Свидетельство о публикации №107110102195
Свидетельство о публикации №107110102195
Рецензии