Ніч засиляє,
мов нитку у голку,
серце у біль
одинокому вовку.
Туго стискає
слухняність за шию –
волю чи смерть
він сьогодні навиє.
Рани годує
ярмо – та не гріє,
душить, пече,
неприкаяно ниє.
Вовк – не собака,
в слухняність не грає.
Клич у витті –
то він зграю скликає.
"Ууу, Сіромахи –
Свобода та Грати,
гріх бути тут
і себе догризати!"
Завтра над світом
ледь сонце повстане –
день запала,
вовча зграя розтане...
День витягає,
мов нитку із голки, –
серце моє
одинокого вовка.
8 Березня 1990
Одинокий вовк - Збiрка - Краплi Всесвiту
© Copyright: Юрий Лазирко, 2007
Свидетельство о публикации №107103102863
Свидетельство о публикации №107103102863
Рецензии
Це й про мене вірш! Та про багатьох інших,
кому створили "вовчі закони", ще й прапорців
наставили на рідній землі... щоб слухняними були.
З повагою,
Корнейчук Пётр Ефимович 15.11.2007 18:26 • Заявить о нарушении
кому створили "вовчі закони", ще й прапорців
наставили на рідній землі... щоб слухняними були.
З повагою,
Корнейчук Пётр Ефимович 15.11.2007 18:26 • Заявить о нарушении
Тому я вже 17 з гаком - не там... :(
Хоча цю землю ношу у серці, як рідну...
Дякую, щиро
Юрій. :(
Юрий Лазирко 15.11.2007 22:29 Заявить о нарушении
Хоча цю землю ношу у серці, як рідну...
Дякую, щиро
Юрій. :(
Юрий Лазирко 15.11.2007 22:29 Заявить о нарушении