Завтра не настане

З чого розпочнеш ти новий, такий як і всі, свй ранок?
Мабуть, як завжди, - з погляду в стелю, плюс холодный сніданок
Ковток повітря, вмикнув (в) телевізор, ковток повітря, ковток кави
І хочеться вірити, що смак це є добре, навіть, гіркої страви

Та ввечері думаєш лиш про майбутнє - про тОй самИй завтрашній ранок
І віриш - все зміниться окрім тебе! І стане солодким сніданок
І от настає вранішнє сонце, а стеля все між тобою та небом
Вже треба замислитись - чи це є так? чи це є добре? чи так треба?!

А ти одягаєшь свої черевики і йдешь йдеш... повільно в минуле
І кажеш, що на цей крок тебе життя саме підштовхнуло
Боїшся сказати ту правду собі, яка іншим була сказана двічі
Бо буде важко дивитись собі у дзеркалі в власні вічі

А давай питати себе "А якщо?", "А якби?!" - то що буде з нами
Давай за власним бажанням будемо йти своїми шляхами
Годі! давай прибирати... за собою капкани
годі... давай жити так, наче завтра вже не настане