Небо жевріє очима дитини,
Хмари насупились грізно.
У Бога питаєш чия то провина,
Шукаєш провинця, та пізно.
Линули сльози примхливого неба,
Ось-ось заблищить громовиця.
Благаєш на поміч великого Феба,
Щоб він зупинив збиточницю,
Але він не чує тебе, твоїх слів,
Бо п’ятий вже рік у відпустці.
Знову пияцтвом звальним захворів,
Працює у домі розпусти.
Він чхати на небо, на хмари хотів,
Йому там грошей не платили,
Його там ніколи ніхто не любив,
А тільки про поміч просили.
Небо жевріє, насупились хмари.
Ти вносиш у сіни проміння
Пекучого сонця та кладеш на мари
У стані звичайного мління.
Доля Феба
© Copyright: Бондарь Александр, 2007
Свидетельство о публикации №107102902410
Свидетельство о публикации №107102902410
Рецензии
Непогано, Олександре! От тільки трохи б звернути увагу на ритм, а то доводиться спотикатися. Я б дотримувався одного ритму на протязі всього твору. Але скільки людей, стільки думок...
Сергей Пикарось 19.11.2007 11:46 • Заявить о нарушении
Сергей Пикарось 19.11.2007 11:46 • Заявить о нарушении
Спасибо, Сергей. А не моги бы Вы указать, где именно споткнулись?
Бондарь Александр 21.11.2007 02:36 Заявить о нарушении
Бондарь Александр 21.11.2007 02:36 Заявить о нарушении
Ну, наприклад перші рядки в 1-й, 2-й і 5-й строфах мають інакший ритм, ніж перші рядки в 3-й та 4-й строфах. Ну і ще декілька дрібничок..
Сергей Пикарось 23.11.2007 18:43 Заявить о нарушении
Сергей Пикарось 23.11.2007 18:43 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
