На світ нарікати і битись у груди –
мізерна, невдячна воістину справа.
Отой, хто у дзеркалі, – погляд маруди,
думок птахівник, що виловлює ґави.
Вдивляюсь уважно – он правда всезряча,
то Отче обличчя, проникливість світу.
Очима блукаю, полюю на вдачу,
приглядуюсь – осінь оплакує літо.
Впускаючи світло, вітаюся з Богом.
Вбираючи звуки, наповнюю слово.
Долають уста безголосся пороги –
із них, мов крізь лід, прорізається мова.
Хід вилиць зласкавлює щира усмішка,
двійник мій сьогодні не йде на відвертість.
А голос вмира, як прикутий до ліжка,
та слово, мов птах обезкрилений, мертвий.
27 Жовтня 2007
Той у дзеркалi - Збiрка - Парасоля для долi
© Copyright: Юрий Лазирко, 2007
Свидетельство о публикации №107102800596
Свидетельство о публикации №107102800596
Рецензии
Ой клас... стількі віршів на рідній мові, і такі красиві.... спасибі Вам, Юріє! Просто розтанула... )
Марина Скимен 06.11.2007 11:33 • Заявить о нарушении
Марина Скимен 06.11.2007 11:33 • Заявить о нарушении
Дякую Маринко,
Тішуся, що Вам сподобалось.
Мова жива - доки є кому її оспівувати.
Юрий Лазирко 07.11.2007 22:24 Заявить о нарушении
Тішуся, що Вам сподобалось.
Мова жива - доки є кому її оспівувати.
Юрий Лазирко 07.11.2007 22:24 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.