Ф лософ я життя

Я лежу на морі без вітрил,
Де давно не пахне більше кров’ю,
У очах твоїх немає крил,
Не закличеш ти мене любов’ю.
У пісочному годиннику життя
Надто мало часу для кохання,
І у хвилях шумного злиття
Настає лише розчарування.
Я помічу чорним білий день,
Щоб він став для мене просто сірим,
Світло пошукай у день з вогнем,
Я боюся жити тільки білим.
На північному потоці раю
Ми з тобою п’єм гарячу каву,
Може, в іншому житті, не знаю,
Я твій шарф в руці тримаю.
Ти забув закрити двері в світ,
Де шумлять струмки мого кохання,
Скільки б не пройшло неточних літ,
В мене в річці тільки зневажання.
І на небі, де корабель волі,
Я завжди залишуся собою,
Ми самі творці своєї долі,
Я тобою жила. Все! Доволі!
На прозорій сітці моїх мрій
Ти залишив свої голки,
Так з людськими струнами надій,
Не вчиняють навіть вовки!
Я піду, немов безсмертна тінь,
По підвалах, по серцях, руїнах,
Там, де море, ти прийди і згинь,
Жити буду тільки по картинах.
І немає в світі ні душі,
Що могла б мене десь зупинити,
І питання: грішні чи святі?
Ми живемо так, як хочем жити!