Я вже не та, що була вчора,
Не та, яку колись ти знав,
Не та, яку любила доля,
Я ожила, коли ти спав.
Сьогодні стану біля тебе
Я на коліна, без образ,
Я не ображена на небо
За те, що роз’єднає нас.
Тобі скажу уперше правду,
Що ти призначений мені,
Що я таю надію марну,
Що ти приходиш уві сні.
А те, що ми не будем разом –
Це просто помилка небес,
Її помітять не відразу,
Забувши простоту чудес.
Коли згадають – буде пізно,
У натовпі чужих людей,
Себе не знайдемо ми більше,
До інших звикнемо очей.
І все ж зустрінемось, я знаю,
Десь випадково, просто так,
Із уст ми прочитаєм правду –
Проґавили щасливий час.
І от я зараз на колінах,
Чомусь вже іншою стою,
Я розчиняюсь у хвилинах,
Через секунду я піду.
Я вже не та...
© Copyright: Ирина Задорожная, 2007
Свидетельство о публикации №107102702817
Свидетельство о публикации №107102702817
Рецензии
