Де той світанок, що ти запалив
В мить, як з тобою зустрілись?
Де чистий розум, що ти загубив
В мить, коли ми розлучились?..
Знаєш, я люблю збирати сліди,
Що залишає минуле,
Просто збирати, та ними не йти,
Біль ми чомусь не забули.
Знаєш, я знову питаю себе:
Хто в нас забрав наше щастя?..
Знов намагаюсь спіймати тебе,
Але навряд чи це вдасться.
Просто дозволь залишити мені
В пам’яті вічні хвилини,
Я не прийду вже до тебе вві сні
Просто тому, що не вмію…
Зорі з небес тихо шепчуть пісні,
Голос твій лине в долоні,
Де той світанок, що ми не знайшли,
Знати не будем ніколи.
Хочеться зовсім забути тебе,
Тільки бажання – замало,
Ти не пускаєш від себе мене,
Або це я… Я не знаю.
Тільки я хочу, щоб ти відшукав
Правду, якої не знаєш,
І той світанок, що ти загадав,
Ти, мабуть, також впізнаєш…
Св танок
© Copyright: Ирина Задорожная, 2007
Свидетельство о публикации №107102702815
Свидетельство о публикации №107102702815
Рецензии