Крізь співи гіркі шаленіючих терцій,
Крізь призму примарну самотнього серця
Мене не докличешся ти.
У довгих рядках із поезій байдужих,
В пустих дзеркалах і невпізнаних душах
Не зможеш мене віднайти.
В душі моїй полум'я більше немає,
В ній сутінки вічні, як небо, безкраї.
І чорна безодня в очах
Все глибше і глибше стає з кожним кроком,
І тільки той місяць примруженим оком
Щоночі вартує мій шлях.
Зі мною - лиш вітер тривожно-осінній,
Лиш гострі зірки в незбагненності синій...
Ніхто - мені друге ім'я...
В жорстокій красі вересневих світанків,
У сивих туманах безсонячних ранків
Закінчиться вічність моя.
Втрата
© Copyright: Алена Эн, 2007
Свидетельство о публикации №107102100126
Свидетельство о публикации №107102100126
Рецензии
