Трагедiя лише в одновечiр я
Кін: левади, перелоги й дерева.
І крицею спливла річка.
— Де, Ліре, твій, пагорб?
— Де королівство, вояки
Й доньки, запопадливі й підступні?
Де твій блазень, Ліре?
Самі дощі, громи та блискавиці,
Супутники одвічні всіх трагедій,
Засвідчують буття.
Лише природа
Не позбулася розмаїття почуттів та вироків.
Весь світ цей —
Чи кін, чи плаха.
Яка різниця. Те й те —
Самі дошки,
що ними виступаємо
В життя останню дію.
Не чутно оплесків …
19 червня 1998 р.
Свидетельство о публикации №107101403039