Мій перший сніг на скронях... білий – білий.
Моя печаль перетворилась в білий сніг.
Я зберегти своє кохання не зуміла
І ти своє кохання не зберіг.
Я кожен день печаль свою плекаю,
Я звикла помирати від жалю.
Ніколи не скажу тобі „Кохаю”
І ти мені не скажеш „Я люблю”.
І очі темні стали від журбини,
І так самотня в цьому світі я.
Ніколи не скажу тобі „Єдиний”
А ти мені не скажеш „Ти моя”.
А вітер віти клонить до землі.
Тебе я завжди пам’ятати буду.
Тепер у цьому світі „Я” і „Ти”
А „Нас” ніколи більше вже не буде.
Жовтневе
© Copyright: Кузнецова Евгения Владимировна, 2007
Свидетельство о публикации №107101301807
Свидетельство о публикации №107101301807
Рецензии
Які тонки вірші.
Вони як крик душі
На паперці блідому
Відкрили серця втому
Від нещастливого кохання
Та одинокого скитання...
Ваші вірші як перлина серед камін`я українського моря поезії.
100% українець,
Станислав Семчук 13.10.2007 19:01 • Заявить о нарушении
Вони як крик душі
На паперці блідому
Відкрили серця втому
Від нещастливого кохання
Та одинокого скитання...
Ваші вірші як перлина серед камін`я українського моря поезії.
100% українець,
Станислав Семчук 13.10.2007 19:01 • Заявить о нарушении