Мокра осінь – стара песиця
Прокульгавлює через місто;
Пале листя по ній дощиться,
Хвіст доріг замітає відстань.
Пригнітились пташині вуха
І гирявить по шерсті сирість.
Продається кульга за рухи,
Подаються плювки на милість.
На очиськах луда з туману,
І запались по ребрах трави,
Зуби вип’ялись перунами –
Стережіться, сороки й ґави!
Помутнівши від хвилювання,
Відбивають калюжі холод...
Перший крок, як і крок останній –
Лапи зчовгують вжите коло.
21 Листопада 2006
Осiнь - стара песиця - Збiрка - Парасоля для долi
© Copyright: Юрий Лазирко, 2007
Свидетельство о публикации №107100902319
Свидетельство о публикации №107100902319
Рецензии