Навiщо граэш, скрипко?

Иллюзия Атмосферы
Миттєвість... краплею бринить тиша.
Стрілка годинника порвала нитку,
Якою була щойно припнута.
От і все... час невблаганно йде далі...
І забирає тишу.

Ледь чутні звуки скрипки...
Хтось несміливим рухом зачіпає струну
І таким собі смичком
Із дзвоном розбиває залишки спокою...
А шкода.

Навіщо краєш серце, скрипко?
Тобі ж від того користі нема...
Навіщо гониш спокій? Знаєш, гірко
На серці чинить музика твоя...
І нескінченні знаки оклику й питання...
Бо не спитаєш вітер, нащо він,
Не розірвеш страшнії пута у чекання
І не збереш розкиданих надій.

Приходить час... і все стає як завжди...
Я чую доторк... нарешті ти прийшов
Приніс з собою свою вірну зброю - ніжність...
І знову: доторк, крок, долоні, доторк, крок.
Я знаю, ти так само віриш.
24.03.2005


© Copyright: Иллюзия Атмосферы, 2007
Свидетельство о публикации №107100703065
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Иллюзия Атмосферы
Рецензии
Написать рецензию
Другие произведения автора Иллюзия Атмосферы