Втрачаючи розум від самоти,
Сама себе кохати буду.
Сьогодні ти знов не прийшов,
А я про всіх забуду.
Цілий день, кохаючи себе,
У ліжку я пробуду.
Лише спати і зітхати,
Уявляти тебе поруч буду.
А я чую твій подих у сні,
Відчую твої поцілунки,
Горю я немов у вогні.
Всю ніч із тобою кохались…
Прокинусь - в обіймах подушка,
Ну що це за чудеса?
Уві сні було все, як насправді,
Хоч тебе поруч нема!
Милий мій, я вже дратуюсь!
Що ти робиш, я не знаю.
Свої відмовки залиш собі.
Та я тебе попереджаю:
Бережись! Як побачу – розшматую!
Хай попросиш ще колись!
Я скажу, що хочу спати!
Хай підійдеш – скажу «брись!»
Будеш знати, як тікати,
Коли дівчина, як рись!
08.01.05.
Втрачаючи розум вiд самоти
© Copyright: Не Аангел, 2007
Свидетельство о публикации №107100501423
Свидетельство о публикации №107100501423
Рецензии