Вже втомилась страждати
так втомилась журитись.
як ніколи я буду радіти за нас,
прощаючись знову і знову.
як в останнє прощаємось
ми в кожен раз.
як же довго тебе я шукала,
приглядалась до сірих мас.
я на долю свою нарікала…
як же довго тебе я не знала,
а з тобою я знов ожила…
я не хочу, щоб це все скінчилось,
я з минулим своїм розлучилась,
я до тебе немов приліпилась..
розліпила по стінах всі мрії,
намалювала на вікнах собі краєвид.
я всього лише хочу жити щасливо.
так банально…
для тебе, напевне, це смерть…
але ти щастя моє єдине,
все життя моє поруч з тобою мине…
якщо треба, з тобою воно і помре.
хай мене ти лякаєш,
поховав у собі почуття,
та невже не помічаєш,
як же важко не знати,
чому ти мовчиш!?
25.11.04.
Свидетельство о публикации №107092801622