А за вікнами знов ця чудна недо-осінь.
По кишенях складаю свої недо-мрії.
І вчорашнє "іще" на сьогоднішнє "досить"
Я міняю, продавши потерті надії.
Не згадаю, який був останній наркотик.
У безмовність зірок я не вірю давно вже.
Моє тіло сумне і на смак, і на дотик.
Та незнаю, чи справді зі мною було це.
А за вiкнами знов ця чудна недо-осiнь
© Copyright: Леля Ладо, 2007
Свидетельство о публикации №107092801018
Свидетельство о публикации №107092801018
Рецензии
В цей повільний сумний день осінь тримає тебе за руку і живе в твоїх світлих сумних думках...
Александр Шагивалеев 03.10.2007 15:34 • Заявить о нарушении
Александр Шагивалеев 03.10.2007 15:34 • Заявить о нарушении