Як дивно бачити безмежність,
Торкатись хмар і з висоти
Відчути до землі належність…
Побачиш мене «босу» ти.
Ступати буду м’яко, плавно,
Неначе в небесах пливти
І тихо-тихо; швидко, вправно
Ти мчиш до мене крізь світи.
Мене помітиш серед сотень:
Мій погляд, посмішку, ходу…
Тебе привабила я в цей день,
Та ти зустрінеш іще Ту.
Мене лиш поглядом провів ти,
Але у карій глибині
Я блиск побачила і світло,
Які говорять смутку: «Ні!»
Тепер із посмішкою, мило
Мене стрічаєш в будній день,
Ми повз проходимо, та вміло
Не помічаємо людей.
Твій погляд ніжний, теплий, свіжий
Мене торкнувся, та й не раз,
Він посміхається і ріже
Похмурий цей, холодний час.
Приємно знов тебе зустріти,
Щоб ти те сяйво дарував,
Щоб поглядом хотів зігріти
І голосом причарував.
Частому стр! чному Укр
© Copyright: Ирина Крыжановская, 2007
Свидетельство о публикации №107091600456
Свидетельство о публикации №107091600456
Рецензии
Дякую за вірш.Він такий легкий. справді віришь в те, що українська мова - не гірше за італійску.
Linn L.Kravts 18.09.2007 00:38 • Заявить о нарушении
Linn L.Kravts 18.09.2007 00:38 • Заявить о нарушении
Це вам дякую за такі теплі слова в сторону мого вірша. Дуже приємно. Заходьте іще. Хай щастить))))
Ирина Крыжановская 18.09.2007 01:29 Заявить о нарушении
Ирина Крыжановская 18.09.2007 01:29 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.