Не дивися на мене так люто,
Взагалі, на мене не дивися.
Все одно я тебе не забуду,
Ти, коли це сказав – помилився.
Очі, очі твої, мов каміння,
Погляд твій мою душу вбиває.
Стань для мене, неначе видіння,
Чом боюся тебе, я не знаю.
З переляку тремтять мої губи,
Я не можу знайти собі місця.
Ти ніколи не був зі мной грубим,
Ти кохав, та пожовк, немов листя.
Я тебе зовсім – зовсім не знаю,
Я не знаю – хто ти і де взявся.
І не знаю, я мабуть кохаю,
І ще стан мій до тебе не стався.
Я ніколи тобі не повірю,
В очі чорні та мертві не гляну.
Очі, очі твої, як каміння.
Я обожнюю їх до нестями.
Нерозумно з тобою робила
І не думала над почуттями.
І я знаю, що я тобі мила,
Але що мені діяти з нами?
Я кохаю тебе…не кохаю…
Я ненавиджу тебе…
Не знаю…
Октябрь 1998 г.
Очи
© Copyright: Анна Буян, 2007
Свидетельство о публикации №107091500147
Свидетельство о публикации №107091500147
Рецензии
І роздвоїлись Ваші почуття
Серед оціх не прошених думок.
Наверное так? с уважением, Анатолий.
Анатолий Сухомлинов 19.09.2007 13:34 • Заявить о нарушении
Серед оціх не прошених думок.
Наверное так? с уважением, Анатолий.
Анатолий Сухомлинов 19.09.2007 13:34 • Заявить о нарушении
Ой, на 100 %! Как всегда не знаешь, куда податься: к умным или к красивым :-)
С улыбкой,
Анна Буян 19.09.2007 14:21 Заявить о нарушении
С улыбкой,
Анна Буян 19.09.2007 14:21 Заявить о нарушении