...............Інгварові
Можливо, я пишу до вас з середньовіччя –
Держави, де гуляє вітер самоти,
Де промовляє дух, суєтність обминає,
Де райдужні мости замислені зорю.
Можливо, ці мости єднають мене з тою,
Чиє ім’я не знаю, мадонною зову.
І посмішка її у часі несхоронна,
І сходить разом з сонцем променем вогню.
І суть її, можливо, живе у всій природі:
У дереві вона, у морі і дощі,
І лицарі її Троянди Голубої
Зітхають, плачуть, стогнуть уві сні.
Блакитна троянда
© Copyright: Иннокентий Флик, 2007
Свидетельство о публикации №107091401889
Свидетельство о публикации №107091401889
Рецензии