К тебе

Я иду по росе,
Утром ранним легко как-то дышится.
Оседая, туман каплей стынет в зелёной траве.
А я видел во сне
Твоё платье от ветра колышется.
И рассвет неохотно тебе признавался в родстве.

Я иду по росе,
Босиком, влага колется севером.
И тепло гонит кровь по намёрзшим прохладой стопам.
А я слышал во сне,
Как вокруг пахнет цветом и клевером.
Сладким вкусом любви, что подобен твоим лишь устам.

Я иду по росе,
Капли жемчугом наземь срываются,
Под ногами твоими, быть может, на том берегу.
Я всё видел во сне,
Ну, а сны мои верю, сбываются,
Я дойду до тебя. Я иначе, поверь, не смогу.

***

Тихо йду по росі,
Вранці подих легкий, розчиняється,
Застигає туман наче крапля в зеленій траві.
А я бачив у сні,
Твоя сукня із вітром вітається,
Неохоче світанок сестру визнає у тобі.

Тихо йду по росі,
Я босоніж, вологою жалило,
Серце гонить тепло в прохолоді по змерзлих стопах.
Я відчув уві сні,
Навкруги пахне цвітом і травами,
Смак солодкий, як той, що твої залишають вуста.

Тихо йду по росі,
Краплі перлами наче зриваються,
Під ногами твоїми, можливо, на плаї, між гір.
Я все бачив у сні,
Ну а сни мої вірю збуваються.
Я до тебе дійду. Я інакше не зможу, повір.