А на папір так просяться слова,
І ніч сльозою душу наливає.
А я жива, я все , я все іще жива,
Свого серцебиття не зупиняю.
Лишу на потім повсякденній бруд,
І докір багатьох сумлінь не рушу,
Забуду намір всіх своїх облуд,
І просто так свою зігрію душу!
Зігрію сумом,спокоєм й на мить,
Зігрію згадкою про те, що вічно рідне.
Й нехай болить, нехай мені болить,
Нехай йому іще кінця не видно!
А на папір так просяться слова!
Прості, так невражаюче звичайні.
Та туга все одно у них нова
Гірка, але одвічно життедайна!
Бо на папір так просяться слова!
пап1р
© Copyright: Ольга Семенцова, 2007
Свидетельство о публикации №107091102802
Свидетельство о публикации №107091102802
Рецензии
