То не нерви напнув –
то зневіра оголеним дротом...
Між зубами терпець
протереблений словом «чому» –
не урватись йому,
хоч те саме повторено всоте.
Ти плачем не насійся,
скорбото...
а потом.
У тьму,
мов до черева бестії,
світло скотилося духом.
Ні душі – як тут глухо...
та три пальці складені в дзьоб,
що настукує в лоб –
щоб зайнятись молитвою.
Вуха
в краплях тиші втамовані слухи.
Жбурляє в озноб
те обідране з ласки,
наповнене вадами тіло –
в нім ховаються зваби
та сплять птахолови думок.
На наважений крок
натягаються пристрасті стріли –
вони вцілити в небо не в силах.
Забилось у шок
та здригається стінками
серце потале в поталі,
на скрижалі карбується:
«Вибух – оновлення звук».
В ньому прагнення рук
дотягнутись в останьому шалі
до холодного дроту.
Замикається коло на стук.
10 Вересня 2007
Замикання - Збiрка - Парасоля для долi
© Copyright: Юрий Лазирко, 2007
Свидетельство о публикации №107091002156
Свидетельство о публикации №107091002156
Рецензии