Зламане Сонетiно для Золотоi

Виводять Дух Гори
на срібнім повідку
Заводять Місяць
через шпарку
до стодоли.
Там гриць-кандиба парко
бігає по колу.
Дивак...
Спіймати хоче тінь свою прудку…

А десь за сотні миль
на соннім моріжку
пасеться одноріг
та ключ сіда додолу
спочинку спраглий,
стежкою до школи
біжить дівча повз них…
Там Він на літаку
з паперу і фанери
дивні перуети
для неї, Золотої,
в небі витинає.
Та пильно дивиться
чи вигляне з карети.

Хоч відає, хоч дуже добре знає
Як серце-пташка в клітці калатає
в тім осоружнім, клятім екіпажі
………….
Той стук я чую іноді вночі
у шибу в причілковому вікні,
коли усі сичі
в гаю змовкають
як по команді
на якусь часину…

©2007 Святослав Синявський


Рецензии
Чомусь хочеться, як в дитинстві, сховатися під ковдрою, а дорослі хай продовжують це читати вголос.

Цікаві казки від Слави :)))

Любовь Либуркина   10.09.2007 21:54     Заявить о нарушении
О, це тіко початок, Любаню! Які ще казки той Славко видобуде з глибин колективного неусвідомленого, одне Неусвідомлене тільки й відає!

З теплом,

Svyatoslav Synyavsky   11.09.2007 14:03   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.