Осень в гроздьях тает тихим звоном...

"Вже осiнь тихо дзвонить в гронах..." (Лиза Лещинска)
 http://www.stihi.ru/2007/08/11-617

Вот рябина под моим окном
Разгорелась заревом червонным…
Лето! ты, конечно, не прошло, –
Только осень в гроздьях тает звоном,

Росами в желтеющей стерне;
Разбрелась копёшками по лугу,
Не входить бы в эту осень мне,
С мутным небом, отраженным в лужах.

Журавли от осени летят,
Серый небосклон дожди пророчит,
Георгины, как огонь, горят,
И роса на зорях листья точит.

Осень полюбуется на них
И холодным вздохом приморозит.
В эту осень не хочу идти –
Сердце безрассудно лета просит.

***

Горобина під моїм вікном,
Запалала, розгорілася червоним.
Літо ще неначе й не пройшло,
Та вже осінь тихо дзвонить в гронах.

Заросила, заруділа на стерні,
Розбрелась копицями на лузі.
Так не хочеться в цю осінь йти,
В сіре небо, в дощ, в сумні калюжи.

І пташки від осені летять.
Сірий небокрай дощі пророчить.
А жоржини, як вогонь, горять
Та вже ранками росою плачуть.

Осінь подивується на них
Й подихом холодним приморозить.
Так не хочу я в цю осінь йти -
Серце нерозумне літа просить.