В отпуске

 У ВІДПУСТЦІ

І знову я на рідному Збручі.
Закинув вудку у прозору воду.
Хлюпочуться плотиці і лящі –
В народі кажуть: на погоду.

Горби довкола. І довкіл ліси.
Вони з блакиттю поєднались нині.
І ніби штрих до їхньої краси,
Туман клубочиться в долині.

А запах трав дурманить полином,
Повітря чисте і таке глибоке...
Лежить стерня колюча за селом
І світла даль, куди не кинеш оком.

Така краса, така духмяна осінь
В моїм краю, на батьківській землі.
Несуть на крилах ніжно неба просинь
Аж ген – під сонцем – сизі журавлі.

Стою на милім березі ріки,
Усім єством цю благодать сприймаю...
То що мені всі труднощі й шляхи,
Коли тут джерело наснаги маю.


Рецензии
Можна назвати його діалектичним вигуком, по мідсилює думку автора.
Я навіть і не подумав над цим. Проте, якщо замінити на "під спраглим сонцем чи ще на інше, нічого, практично, не зміниться, окрім тієї хвилі піднесення, яку я вбачаю у цьому словосполученні.
На разі Вам дякую за спостережливість. Слово "коса" має дуже багато значень, як і безліч інших слів. А про вигуки вже говорити не варто.)))
Іван Ле, наприклад, писав на своєму діалекті, але від цього його твори не втратили значимість. Крім того, є дуже багато різних слів, котрі не внесені до словників. Еволюція мови не стоїть на місці.)))

Владимир Бояновский   04.10.2007 17:13     Заявить о нарушении
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.