Мить життя

Над літнім садом – небо синє.
Спадають яблука в траву.
Збирає матір на гостину
Землі наснагу молоду.

І пахнуть ті сонця чарівні,
Набравшись духу від землі.
У далину, на серця рівні,
Пливуть під сонцем журавлі.

І ще згадалася картина
На рідній батьківській землі:
Матуся жде з дороги сина,
А та дорога - у імлі...


Рецензии
Та материнське ніжне серце
Імлу розвіє, відведе.
І на обличчі два озерця
Помітять: он синок іде...

Чудово!!!
Щиро, Люда.

Милая Людям   14.12.2007 17:46     Заявить о нарушении
Люд, експромт також чудовий! Дякую за теплий відгук. З повагою - Володимир.

Владимир Бояновский   16.12.2007 19:40   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.