Сон

Спав.
Прокинувся.
Страшного мені
Нічого не приснилося.

Сів.
У ліжку.
Списи в душі
За хмарочос заввишки.

Ліг.
Качаюсь.
Серце моє
Давно так не стискалось.

Темно.
Дихати важко.
У вікно мені
Стукає пташка.

Очі
Чорні, як ночі.
Крила –
Небесні вітрила.
А у дзьобові –
Крові краплина.

Це крук –
Смерті товариш і друг.
Його не впускаю,
Журбу відганяю.

Стук.
Я оглух.
Не чую
Той жалібний звук.

Геть.
Не хочу знати про смерть.
Зникни.
До думки моєї звикни.

Слід
Кривавий на склі потік.
Краплину
Криваву лишила пташина.

Встав.
Притулився.
Й далеко за мить опинився.

Кров
Зілля магічне,
То для людей лише
Рідина звична.

А я –
Не людина.
Я –
Мов та пташина,
Посланець і воїн –
Незмінна стежина.

Меч –
Невблаганний.
Щит –
Непроламний.

Несу я не смерть,
Не сію розруху.
Я янголам крила
Ламаю щодуху.

Сміх.
Звідусіль.
Мій гріх –
Він святий.

Зрада –
Чорнеє дійство,
Охопила
Янголів бистро.

Світ розламався,
Біс познущався.
Господь наш і Бог
У полон не дався.

Він – птах смертоносний.
Він – меч мій гострий.
Він – крові краплина.
Він – моя стежина.

Я –
Чистий воїн
Непереможний.
Знак лиш мені
Дав він тривожний.

Світ. У руїнах.
Я бачу далеко.
Прожити у ньому
Буде не легко.

Я як Адам.
Я ж бо як Єва.
Я чисте добро.
Я темнеє чрево.