Сльоза обернулась струмком хвилин
Тече віками безперестанно.
Кров твоя наче гірка полинь
У венах забутої Роксолани.
Тамуеш вкотре спрагу до волі.
Кріпачка духом, рабиня серцем.
І жнеш снопи на чужому полі,
Коли на власнім колосся гнеться.
В твоїх немовлят, там попід тином
Кричати істинно голос пропав,
Що матір рідна їх - Україна
Багата і вільна, але сліпа.
А ти шукаеш в чужому домі
Для себе пана - поводиря.
Й усіх винуватиш у власній втомі
Себе загубивши в відкритих дверях.
Я також живу на чиемусь порозі,
Втрапила в пастку сижу і досі.
Ти йдеш, а я попередить тебе не взмозі
Бо ти сліпа, а я безголоса!
Дивлюсь и благаю, щоб ти спідкнулась
Та не дійшла до пасток чужих.
Щоб думи мої в тобі відгукнулись
Молитвою всіх!
ukr
© Copyright: Ольга Семенцова, 2007
Свидетельство о публикации №107090300275
Свидетельство о публикации №107090300275
Рецензии