Круті шляхи життя...
Мов зігнуті проміння
Ведуть забуті мрії
На простори негод...
А нам... лишень би сили,
Котра здолати зможе,
Котра усе зуміє...
Котра приносить спокій
У вирію пригод...
А ти лишень всміхнешся -
І серденько радіє,
Що стільки митей щастя
Ти віддаєш мені...
Ти віддаєш все світло,
Що ллється на стежину
Мого життя-терпіння
На просторі землі.
І зігнуті проміння
Вертають сонце в небо,
Блукають в сивих тернах,
Шукаючи зірки...
Й засмаглі твої руки
Тримають моє серце,
Шепочучи тихенько:
"Я поруч, ти їди."
Крут шляхи життя...
© Copyright: Aurelia, 2007
Свидетельство о публикации №107083101311
Свидетельство о публикации №107083101311
Рецензии