Катя Бабкина. Ну, а есть города...

Ну, а есть города, безнадежные, словно погосты,
бесполезные, будто упавшие в реку мосты.
Магдалена, ты любишь костела зияющий остов
и на хмурых часовнях забытые богом кресты?

Ну, а если б исчезли все эти могилы
и обид твоих склепы размыла б вода,
Магдалена, скажи, разве ты бы любила
раз за разом опять возвращаться сюда?

Ты сидишь у окна, за плечами твои гобелены,
крошишь хлеб и бросаешь его голубям.
Лишь мгновенье еще и они полетят, Магдалена,
к распростертым для всех навсегда небесам.

С украинского

***
А бувають міста – як нечисті місця – безіменні,
що зникають на мапі, лиш встигнеш туди занести…
Ці будинки, ці площі – ви любите їх, Магдалено,
ці мости і похмурих костелів безглузді хрести.
Якби зникли могили, давно непотрібні нікому,
і зотлілі крихкі кістяки незабутих образ,
чи змогли б ви щораз повертатись сюди, як додому?
Магдалено, скажіть, ви змогли б повертатись щораз?
Сидите при вікні, стережете свої гобелени,
часом кришите хліб і даєте його голубам,
і колись голуби заберуть вас туди, Магдалено,
де величні міста завше рівні своїм іменам…