Блукають дні, блукають ночі,
Блукає сонце наді мною
І сльози падають дівочи,
А я один сред світу стою.
Куди не кину свого ока,
Скрізь сльози, біль, панує влада,
Скрзь паща мітингу глибока,
Лише для молоді принада.
Куди я лиш не озирнуся,
Скрізь катастроф велике лихо,
Скрізь наче світ весь волихнувся.
Біда приходить дуже тихо.
А вухо чує все довкола,
І там брехня, і тут неправда,
А деж те слово, правда гола?
Все щезло десь, чекає завтра.
Та завтра сьодні не настане,
А сьодні завтра буде далі.
Не збудеться те слово дане
І мрії наші будуть старі.
А що нам всім завжди потрібно?
Це щастя, мир, добробут в хаті,
Щоб в слові правду було видно
І щоб за рідних були раді.
А я стою один сред світу,
Усе те бачу, як і ти.
Та милу нашу Україну
Не можу в світі я знайти.
Де ти...
12.01.2005
Де ти...
© Copyright: Андрей Шапулинский, 2007
Свидетельство о публикации №107082302447
Свидетельство о публикации №107082302447
Рецензии