Марина Цвeтаeва Я хотiла би жити з Вами...

Я хотіла би жити з Вами
В маленькому місті,
Де вічні сутінки
І вічні дзвони.
І в маленькому сільському готелі -
Тонкий дзвін
Старовинного годинника – як крапельки часу.
І іноді, вечорами, з якоїсь мансарди –
Флейта,
І сам флейтист у вікні.
І великі тюльпани на вікнах.
І можливо, Ви б навіть мене любили...

Посеред кімнати - величезна кахельна пічка,
На кожній кахлі – картинка:
роза – серце – корабель. –
І в одному-єдиному вікні –
Сніг, сніг, сніг.

Ви б лежали – яким я Вас люблю: лінивий,
Байдужий, безтурботний.

Іноді різкий тріск
Сірника.

Папіроса горить і гасне,
І довго-довго тремтить на її краю
Сірим коротким стовпчиком – попіл.
Вам навіть лінь його струшувати –
І вся папіроса летить у вогонь.

Марина Цветаева

...Я бы хотела жить с Вами
В маленьком городе,
Где вечные сумерки
И вечные колокола.
И в маленькой деревенской гостинице -
Тонкий звон
Старинных часов - как капельки времени.
И иногда, по вечерам, из какой-нибудь мансарды -
Флейта,
И сам флейтист в окне.
И большие тюльпаны на окнах.
И может быть, Вы бы даже меня любили...


Посреди комнаты - огромная изразцовая печка,
На каждом изразце - картинка:
Роза - сердце - корабль. -
А в единственном окне -
Снег, снег, снег.

Вы бы лежали - каким я Вас люблю: ленивый,
Равнодушный, беспечный.

Изредка резкий треск
Спички.

Папироса горит и гаснет,
И долго-долго дрожит на ее краю
Серым коротким столбиком - пепел.
Вам даже лень его стряхивать -
И вся папироса летит в огонь.

10 декабря 1916