Девушка с собачкой Александрс Чакс

 
Jaunkundze ar sun;ti


Un Vecriigas shkjeersielaa, shauraa
kaa veestulju kastiites sprauga,
kur troksnim un burzmai tik atbalss,
kur smarzho peec darvas, dzelzs un peec aaboliem pagrabos sausos,
es satiku jaunkundzi --
gliitu un veiklu kaa meele,
kaa speeleejot vijoles locinjsh.

Tai kaajaas bij kurpiites – lakaadas, melnas --
ar sarkanaam striipaam un papeedi zalju.
No cepures – milziigas kveeloas ogles --
kaa mandeles ovaalaa seja
bij sarkanaa gaismaa
un luupas
k apasinjotas.

Taa steidzas
kaa attaisiits zelters,
kaa uudens pa rensteli sliipu
un nervozi raustiija liidz sev
veel suniiti bruunaadas auklaa ==
tik lielu
kaa kaleeja duure,
ar kaajinjaam triicoshaam
kaa zheelee.

Taa steidzaas,
un solji tai bira
kaa aaboli steigaa no apgaazta groza,
jo tuvojaas negaiss,
kas likaas virs dakstinju jumtiem
kaa milziigi duumi,
kur izshaujas cauri pa liesmai.


Дівчина з собачкою

І у провулку Старої Риги, вузькому,
як щілина поштової скриньки,
де затихає відголосок шуму та натовпу,
де з сухих льохів пахне живицею, залізом та яблуками,
я зустрів дівчину - -
вродливу та вправну, як язик,
як граючий смичок скрипки.

На ногах у неї були черевички – лаковані, чорні –
з червоними смужками та каблучком зеленим.
З-під капелюшка – величезні жевріючі вуглини –
як миндаль, було овальне обличчя
в червоному світлі
і губи,
неначе зкривавлені.

Та спішила,
як відкритий зелтер,
як вода по схилому стоку
й нервово смикала за повідець
із коричньової шкіри собачку
таку велику,
як кулак коваля,
з ніжками тремтячими,
як желе.

Та спішила
й кроки її сипалися,
як яблука спішні з перевернутого кошика,
бо наближалася гроза,
яка над черепичними дахами здавалася
величезним димом,
що прострілюється язиками полум’я.


Девушка с собачкой

И в переулке Старой Риги, узком,
как щель почтового ящика,
где затухает отголосок шума и толпы,
где из сухих подвалов пахнет смолой, железом и яблоками,
я встретил девушку --
красивую и ловкую, как язык,
как играющий смычок скрипки.

На ногах у неё были туфельки- лакированные, чёрные --
с красными полосками и каблучком зелёным.
Из-под шляпки – громадные тлеющие угли --
в красном свете овальное лицо
было, как миндаль,
и губы
будто кровавые.

Она спешила,
как открытый зелтер*,
как вода по наклонному стоку,
и нервно дёргала за поводок
из коричневой кожи собачку
такую большую,
как кулак кузнеца,
с ножками, дрожащими,
как желе.

Она спешила
и её шаги сыпались,
как яблоки торопливые из перевёрнутой корзины,
потому что приближалась гроза,
которая над черепичными крышами
казалась громадным дымом,
простреливаемым языками пламени.



*зелтер- шипучий, газированный напиток.

** O.Renuar