Як іноді стає тобі самотньо
Серед людей, з якими гаєш час.
Ковтаючи зі спиртом частки водню,
Виконуєш свій горілчаний джаз.
І крила, що колись різьбили небо,
Лишаючи візерунковий слід,
Тепер висять у шафці, де для тебе
Підкинули в дверцята темні сни.
Збентежені відсутністю свободи,
Твої думки спішать to go out,
Тепер все дуже просто – зайвий подих…
Твій палець тягне час, зроби shut down.
Якщо ввімкнути світло, всі побачать,
Що саме містили ті сни із шафи:
Така собі новітня стіна плачу,
Сучасне вогнепальне аутодафе.
І ти, такий самотній, як ніколи,
Водночас найщасливіший в цю мить
Стискаєш в мертвих пальцях пляшку коли
Та пістолет, що теплий та димить…
Дефиниция жизненного перфекционизма на укр
© Copyright: Терещенко Яна, 2007
Свидетельство о публикации №107081300717
Свидетельство о публикации №107081300717
Рецензии