Сергей Жадан. Минздрав

В окно больницы были видны яблони.
В это лето они так прогибались под тяжелыми
дождями, что в нижних ветках запутывалась
трава.
 
По утрам двор был пуст.
Знаете, летом есть несколько таких дней,
нет, не то чтобы самых длинных, скорее – размытых.
Еще пара дней - и все, конечно, проходит,
а потом и, вообще, начинается осень.
Но в те дни, часов в семь
в светлом небе видны были звезды,
что тускнели и гасли.

Женщины напоминали чеченских снайперш –
как у чеченских снайперш у них
были исколотые анестетиками вены
и злые глаза.
А мужчины напоминали просветителей Кирилла и
Мефодия – как и просветители Кирилл и
Мефодий, они были в длинных халатах,
а в руках держали свои истории болезни,
похожие на первые переводные Евангелия.
 
Утром, когда они выходили в сад и
курили, звезды постепенно исчезали
и шелестела трава.

Блаженно имя господне, - говорил
Кирилл. – Блаженны руки его,
из которых получаем мы хлеб ежедневный.
Сестра-сучара, - переводил Мефодий
кириллицей. – Опять зажилила морфий.
Маляву писать надо, а то все без понта.
И снайперши склонялись к их ногам,
омывая стопы дождевою водой.

Есть непередаваемая стойкость в мужчинах,
что выходят на больничный двор,
всю жизнь работать на свою страну
и наконец получить от нее
холодный серый халат:
из рук твоих, родина, смерть хоть горька,
но желанна, как хлеб в войну.

Порой выходили сестры-плакальщицы
и просили самых крепких
вынести очередной труп.
Тогда мужчины шли,
а женщины держали в пальцах
их сигареты,
что тускнели, тускнели
и постепенно
гасли.

С украинского


Мiнздрав

З вікна лікарні було видно яблуні,
які цього літа прогинались під важкими
дощами так що трава заплутувалась в найнижчих
гілках.
 
Зранку двір був порожній,
знаєте, є влітку кілька таких днів, вони
не те, щоби найдовші, а скоріше – найрозмитіші.
За кілька днів, звичайно, все це зникає,
потім взагалі починається осінь.
Але в ті дні, годині о сьомій, в світлому
небі видно було зірки,
які тьмянішали і гасли.

Жінки були схожі на чеченських снайперок –
як у чеченських снайперок у них
були сколоті анестетиками вени
і недобрі погляди.
А чоловіки були схожі на просвітителів Кирила і
Мефодія – як просвітителі Кирило і
Мефодій вони були в довгих халатах
і тримали в руках власні історії хвороби,
схожі на перші перекладні Євангелія.

Зранку, коли вони виходили в сад і
курили, зірки поступово зникали,
і шелестіла трава.
 
Блаженне ім’я господнє, - говорив
Кирило. - Блаженні руки його,
з яких ми отримуємо хліб наш щоденний.
Сестра-сучара, - перекладав Мефодій
кирилицею. – Знову зажилила морфій.
Маляву треба писати, а то без понту.
І снайперки схилялися їм до ніг,
омиваючи стопи дощовою водою.

Є невимовна стійкість в чоловіках,
які виходять на лікарняні подвір’я,
все життя працювати на свою країну
і отримати врешті від неї
холодний сірий халат:
з твоїх рук, батьківщино, смерть хоч
і гірка, проте бажана,
наче хліб у війну.

Іноді виходили сестри-жалібниці
і просили найміцніших із них
винести черговий труп.
Тоді чоловіки йшли,
а жінки тримали в пальцях
їхні цигарки,
які тьмянішали,
тьмянішали
і поступово
гасли.

http://community.livejournal.com/sv_zhadan/