Небесные цвета

Голубое небо надо мной,
Распласталось, сини не тая...
Нежно принакрыла полог свой,
Обнимая с нежностью меня...
Я стою, задумчиво молчу,
Красок не жалела синева...
Глядя на такую красоту,
На воздушных замков купола...
Наша жизнь подобна синеве..
То прольется ультрафиолет,
То растает где - то в сизой мгле,
Растушевывая этот синий цвет.
Как огромен этот небосвод,
И, охватывая нас с тобой,
Словно за руку к себе ведет,
Погружая в негу и покой....
Я молчу, он говорит слова...
Ветром выдувая синеву,
Понимаю..что сейчас я не одна...
Руки поднимая в вышину.....



Блакитне небо наді мною
Розпростерло сині береги
Ніжно пологом своїм укрило
Обіймаючи плечі мої...
Я стою, замріяна, мовчу -
Фарб не шкодувала і блакиті...
Споглядаючи таку красу,
І примарних замків стіни...
І життя наше - як та блакить -
То проллеться ультрафіолет,
То десь зникне у сизій імлі,
Розтушовуючи колір синій цей,
Як величезний цей небосхил,
І, охоплюючи нас з тобою,
Немов веде до себе за руку,
Занурюючи в спокій і млість...
Я мовчу, він говорить слова,
Вітром видуваючи блакить...
Розумію, що я зараз не одна,
Руки піднімаю в височінь...

          (перевод Сергея Соловьева)