Подземная река. Михаил Семенко
Моя душа – подземная река
Плывет-течет в непознанные дали.
А мир вокруг не устает мелькать
Ночными перезвонами печали.
В глотках тоски, в конвульсиях ветров
Моя душа живительною жилой
Кружится над лекалами дворов,
Вот-вот очнется от озноба жизни.
Так пусть плывет вселенская река
В пространные материи морские,
Пусть мир ночной взывает свысока
К мелодиям разбуженных валькирий.
* * *
Моя душа підземна річенька
пливе пливе в краї незнані
а світ навколо тиха ніченька
дзвенять пісні десь там весняні.
У стисках бурі в стисках туги
моя душа живе гартується
й у вихрі смілім біло хуги
вона колись розбудиться.
Так хай пливе зловісно річенька
в моря країв темно-незнаних
хай світ широкий тихо ніченька
пісень збира ясно-весняних.
Свидетельство о публикации №107081201027