Душi живуча каламуть - Збiрка - Парасоля для долi

Прогладь П’ятою Ахілеса
Душі живучу каламуть.
Колись тут ваготіло плесо,
погоже протікала суть.

Від витоку джерельно-чисто
думки пускалися уплав.
Краплини змісту, мов намисто,
лисніли словом. Переслав

зневірами, неначе мулом,
лукавий перестріт на дні
каміння. Істина майнула
в’юнкою рибою. А дні

злинали водоплавним птахом,
губили пір’я, крик закляк.
Давав (та не давався) маху
старий вахляр – протлілий ляк.

Тут заглядало небо. Зорі
кидались вниз, мов жебраку.
Тут Сонце видихом прозорим
теплінь всівало нетривку.

Але нема кому впіймати
ні риби, ані птаха. Суть
злягла на дно... і в’язнуть п’яти
в Душі живучій. Каламуть.

9 Серпня 2007


Рецензии
очистить час,
загоїть тугу,
минулим стане
каламуть...
душа жива -
життям і мудра -
розкриє істину
та суть...

у вас гарні вірші - чудово володієте словом.. наче пензлем малюєте картину)

з осіннім сонечком,
Н.

Алхимия Чувств Натали   15.09.2007 02:50     Заявить о нарушении
Дякую Наталі,
Мені дуже приємно.
У Вас вийшло чудове продовження теми. :)

Юрий Лазирко   17.09.2007 19:34   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.