Душi живуча каламуть - Збiрка - Парасоля для долi
Душі живучу каламуть.
Колись тут ваготіло плесо,
погоже протікала суть.
Від витоку джерельно-чисто
думки пускалися уплав.
Краплини змісту, мов намисто,
лисніли словом. Переслав
зневірами, неначе мулом,
лукавий перестріт на дні
каміння. Істина майнула
в’юнкою рибою. А дні
злинали водоплавним птахом,
губили пір’я, крик закляк.
Давав (та не давався) маху
старий вахляр – протлілий ляк.
Тут заглядало небо. Зорі
кидались вниз, мов жебраку.
Тут Сонце видихом прозорим
теплінь всівало нетривку.
Але нема кому впіймати
ні риби, ані птаха. Суть
злягла на дно... і в’язнуть п’яти
в Душі живучій. Каламуть.
9 Серпня 2007
Свидетельство о публикации №107080902475
загоїть тугу,
минулим стане
каламуть...
душа жива -
життям і мудра -
розкриє істину
та суть...
у вас гарні вірші - чудово володієте словом.. наче пензлем малюєте картину)
з осіннім сонечком,
Н.
Алхимия Чувств Натали 15.09.2007 02:50 Заявить о нарушении
Мені дуже приємно.
У Вас вийшло чудове продовження теми. :)
Юрий Лазирко 17.09.2007 19:34 Заявить о нарушении