Ти. Я. Ми

Ти
1
Я згадую тебе щоночі,
І бачу навіть уві сні,
Та тільки очі, твої очі
Повторюють постійно:”Ні!

Ми не зустрінемось ніколи:
Ні тут, ні в іншому житті,”
Але всміхаюсь я, відколи
Заграв ти вперше,

Просто ті, хто не відчув цього душею,
Не зрозуміють, ти ж – пішов.
А я чекаю, вірю, клею
Шматочки споминів.
Навіщо???


Я
2
Ти підносив мене до небес,
Я безтямно у хмари пірнала,
А прокинувшись бачила – щез,
А мелодія все ще лунала.

І не думаючи про життя,
Я з тобою кидалася в прірву,
Із якої нема вороття,
Й не відомо нікому, чи зірву,

Я кохання пелюстку тонку,
Чи не вдасться її відшукати
І плекаю надію гірку,
Ту,що мушу в піснях оспівати.
Але навіщо???

Ми
3
Ми стараємось бачити сонце,
Але дощ, як завіса, холодний,
Я чекаю тебе, ти – мене,
А живемо ми кожен у собі.

І ніхто не збагне зрозуміти
Ці думки, ці страждання без сенсу,
Але, мабуть, повинні радіти,
Жити, вірити, просто, творити.
Ось навіщо!!!