Знову

 Ірі М.


Ти знову рахуєш краплі дощу
Якого немає лиш сакральні хмари
Очі оті що завжди наяву
Не мавки лісової чи урбопримари
Хвилюють тебе бентежать єство
Не хочу ні їсти ні спати
Бо вже віднайшов вічне джерело
Де ж ключ від твоєї кімнати
А сонцем гандболять дівчата самі
Ти теж в тому колі ведеш хоровод
Усе змішалося й осад на дні
Замулив свідомість життя без турбот
Тепер все спокійно думки мовчать
Я сплю навіть їм через раз
Убив віру в себе і Каїна печать
пристала навічно коханню не час
Тіло судомить болить голова
О цей вогонь пречудово знайомий
Накручуєш себе все більше щодня
Кохання зійде спалах сонця червоний
Небо горить хмари палають також
Вітер видуває усе пусте з голови
Траса бажань і по ній іде бомж
Горіхи-щастя несе та живої води
Яка б воскресила серце кам'яне
А очі ці перестали б вбивати колись
ти знову рахуєш скільки триватиме це
І потягу кохання кричиш зупинись


Vik