Невтомний трудівник, борець,
Життєве кредо має: праця й воля.
Нема на світі тих сердець,
Яких не схвилювала б його доля.
Навік революціонер, але людина!
Він жив і прагнув, і кохав,
Та час минав, приходила година,
Коли і він не мріяв, а страждав.
Багато знаєм про життя його і твори,
Але так мало про Франка-людину.
І про людське його кохання й горе,
Про імена: Юзефа, Ольга і Целіна.
Святі для нього, та такі далекі,
На небі, в Львові чи в Лолині.
Він трьох кохав завжди, навіки,
Та не любив четвертої — дружини.
Вона була йому одна і вірна, й чиста,
Він поряд з нею затишох знаходив,
І не лякала вже її тропа терниста,
А він подяку у віршах їй мовив.
Трагедії духовні всіх жінок
Горак зобразив в повісті-ессе,
Нехай Франко і відокремив трьох,
Ця повість охипила змістом все.
До Франка
© Copyright: Вита Захарова, 2007
Свидетельство о публикации №107080500166
Свидетельство о публикации №107080500166
Рецензии