Самотня муза серед натовпу німого
Стоїть і плаче, ніби в забутті.
Тендітна квітка світла осяйного
Її бажання справдились в житті
Вона кохала серцем всім поета
Така вразлива поруч з ним була
Разом писала з ним памфлети
Найкращі рими, успіх принесла
Свята і ніжна, лагідна, як море
Її вуста солодкі наче мед
Та несподівано спіткало горе
У іншу закохавсь поет
О, Музо, ти свята і грішна
Кохання чисте як гірський струмок
Отак, веснянко, все і вийшло
Твоя любов дала тобі урок
Все-все, не плач, ти знаєш, дивно
Що кришталеві сльози, а горять вогнем
Тепер ти знаєш, як кохаєш сильно
Зумій сказати це, та не в рядках поем…
Муза
© Copyright: Иниен, 2007
Свидетельство о публикации №107073001166
Свидетельство о публикации №107073001166
Рецензии