В дорозі мить –
коли,
наповнений гріхами,
вдих
відпустить віжки міри,
в камінь обернеться вираз
обличчя.
Видих –
німб Великомучених Святих,
мов шапку,
скине перед Богом
ледь вагома віра.
А за відспівом
виб’є залишки жалю у трем
стодзвін.
Перегорнеться глина,
як вітха сторінка.
Проллється плач,
змиваючи сльозою
серця щем.
Зустрінуть поминки
рідню
стернею на пожинках.
І що за спів,
і що за
дивовижні голоси
витають і вітають
Грішну Душу
у ласках Світла?
Пережита смерть
змиває
свіжу кров з коси,
і знову мить в дорозі...
І Папороть
на вдих
розквітла!
23 Липня 2007
Вдих та видих - Збiрка - Парасоля для долi
© Copyright: Юрий Лазирко, 2007
Свидетельство о публикации №107072402912
Свидетельство о публикации №107072402912
Рецензии